Школа, як система, що саморозвивається, не може існувати лише в режимі функціонування, вона прагне до розвитку. Тому навчальний заклад працює над вирішенням таких проблем:
1. Реалізація ідей партнерства, гуманізації у стосунках учителя з учнями під час навчально-виховного процесу;
2. Викладання навчальних предметів з використанням інноваційних технологій;
3. Використання особистісно - орієнтованого навчання;
4. Оптимальне поєднання традиційних та інноваційних технологій навчання;
5. Стимулювання інтелектуального розвитку в урочний та позаурочний час;
6. Розвиток навчальних можливостей учнів;
7. Створення сприятливого психологічного клімату у колективах педагогів і учнів;
8.Створення валеологічного простору, виховання здорової і творчої особистості;
9. Належне фінансове забезпечення (залучення різноманітних фінансових джерел).
Мета нашої діяльності – гармонійний розвиток особистості, в процесі досягнення якої ми керувалися такими принципами гуманістичного виховання:
1. Принцип безперервного загального розвитку особистості.
2. Принцип культуровідповідності виховання. Це означає, що ставлення до учня має визначатися, виходячи із розуміння його як вільної, цілісної особистості, здатної до самостійного вибору цінностей, самовизначення у світі культури і самореалізації своїх творчих задатків і здібностей.
3. Принцип включення особистості в діяльність вимагає реального включення вихованця у діяльність, організації різноманітної продуктивної діяльності, значущої для особистості, у якій кожен вихованець може реалізувати себе як неповторна особистість.
4. Принцип природовідповідності виховання. У його основі лежить врахування багатогранної природи дитини: анатомо-фізіологічних, психологічних, вікових, генетичних, національних, регіональних та інших особливостей. Часткове врахування цих особливостей або нехтування ними призводить до загублених талантів, недорозвинених задатків і здібностей.
5. Принцип індивідуально-особистісного виховання. Принцип означає визнання кожного вихованця активним суб'єктом виховного процесу.
6. Принцип діалогічного підходу. Цей принцип обумовлений тим, що лише в умовах суб'єкт - суб'єктних відносин, взаємодії, співробітництва і партнерства можливий гармонійний розвиток особистості. Педагог не виховує, не вчить, а актуалізує, стимулює учня до саморозвитку, вивчає його активність, створює умови для саморуху.
7. Принцип індивідуально-творчого підходу. Він передбачає створення умов для творчого розвитку особистості в атмосфері співробітництва і співтворчості. Принцип вимагає виявлення творчих можливостей вихованців, створення умов для самореалізації і самоствердження особистості у відповідних видах діяльності, розвитку творчих здібностей.
8. Принцип комплексності передбачає встановлення у вихованні тісної взаємодії і поєднання навчального та виховного процесів, зусиль сім'ї, школи, громадських спілок, дитячих, молодіжних самодіяльних об'єднань, усіх причетних до виховання і самовиховання дитини.
Педагогічний колектив дійшов висновку, що треба не просто запозичувати досвід, а творчо переосмислювати ідеї на основі власних здобутків.
1. Реалізація ідей партнерства, гуманізації у стосунках учителя з учнями під час навчально-виховного процесу;
2. Викладання навчальних предметів з використанням інноваційних технологій;
3. Використання особистісно - орієнтованого навчання;
4. Оптимальне поєднання традиційних та інноваційних технологій навчання;
5. Стимулювання інтелектуального розвитку в урочний та позаурочний час;
6. Розвиток навчальних можливостей учнів;
7. Створення сприятливого психологічного клімату у колективах педагогів і учнів;
8.Створення валеологічного простору, виховання здорової і творчої особистості;
9. Належне фінансове забезпечення (залучення різноманітних фінансових джерел).
Мета нашої діяльності – гармонійний розвиток особистості, в процесі досягнення якої ми керувалися такими принципами гуманістичного виховання:
1. Принцип безперервного загального розвитку особистості.
2. Принцип культуровідповідності виховання. Це означає, що ставлення до учня має визначатися, виходячи із розуміння його як вільної, цілісної особистості, здатної до самостійного вибору цінностей, самовизначення у світі культури і самореалізації своїх творчих задатків і здібностей.
3. Принцип включення особистості в діяльність вимагає реального включення вихованця у діяльність, організації різноманітної продуктивної діяльності, значущої для особистості, у якій кожен вихованець може реалізувати себе як неповторна особистість.
4. Принцип природовідповідності виховання. У його основі лежить врахування багатогранної природи дитини: анатомо-фізіологічних, психологічних, вікових, генетичних, національних, регіональних та інших особливостей. Часткове врахування цих особливостей або нехтування ними призводить до загублених талантів, недорозвинених задатків і здібностей.
5. Принцип індивідуально-особистісного виховання. Принцип означає визнання кожного вихованця активним суб'єктом виховного процесу.
6. Принцип діалогічного підходу. Цей принцип обумовлений тим, що лише в умовах суб'єкт - суб'єктних відносин, взаємодії, співробітництва і партнерства можливий гармонійний розвиток особистості. Педагог не виховує, не вчить, а актуалізує, стимулює учня до саморозвитку, вивчає його активність, створює умови для саморуху.
7. Принцип індивідуально-творчого підходу. Він передбачає створення умов для творчого розвитку особистості в атмосфері співробітництва і співтворчості. Принцип вимагає виявлення творчих можливостей вихованців, створення умов для самореалізації і самоствердження особистості у відповідних видах діяльності, розвитку творчих здібностей.
8. Принцип комплексності передбачає встановлення у вихованні тісної взаємодії і поєднання навчального та виховного процесів, зусиль сім'ї, школи, громадських спілок, дитячих, молодіжних самодіяльних об'єднань, усіх причетних до виховання і самовиховання дитини.
Педагогічний колектив дійшов висновку, що треба не просто запозичувати досвід, а творчо переосмислювати ідеї на основі власних здобутків.
Немає коментарів:
Дописати коментар